Порив буває рано встати
І, на світанку до зорі,
Розкрити вікна просто навстіж,
Росу вдихнути, і в собі
Відчути те, що в грудях б'ється,
Холодний протяг по лиці —
В людському тілі дух несеться
І меж немає цій красі
Але відразу підкрадеться
Такий підступний терпкий страх,
Тоді пориви всі, здається,
Придавить туга на місцях.
І літ прожито зовсім мало,
Проте, коли стою в пітьмі,
Мені здається, що вже скоро
Свідомість втрачу в небутті.

Мне нужна критика, не стесняйтесь пишите все что думаете.